скоро я зроблю щось жахливе...

до цього мене підштовхує постійно підвищена температура, апатія, перманентний моральний тиск, вчорашній перегляд Natural Born Killers (хто б міг подумати, що Олівер Стоун може зняти такий... отжог) і, канєха, саундтрек до нього.

станеться щось жахливе...

6 годин качаю кіно. і не якесь нормальне, а сране 2012.
1253 сідера. з них роздають... 14.
курва.
тре було качати Амадея.

ненавиджу у собі чужі слова.

дійшла висновку, що все у самооцінці. самооцінка - це зло. психологія - теж зло.

підгинаються коліна від музики. а очі спливають туманом.

"людям и городам..." (с)

Субота. Вечір. Близько дев'ятої.
Я виходжу з темряви могилянки і повільно рушаю ідеальним у своїй безлюдності Подолом.
Поодинокі автомобілі. Силуети випадкових перехожих.
Багато ліхтарів. Світло, як ніколи.
Холодно, але це зовсім не дістає, навпаки - дихається вільно, а у повітрі пахне морозом.
У мене вдосталь часу і цигарок, тому якнайдовше відтягую спуск до метро.
Обираю несподівані маршрути. Помічаю деталі. Фотографую, хоч знаю, що у такому освітленні нічого путнього не вийде.
У голові ще уривки з Кононенко, тому прямую до одного зі згаданих нею будинків.
Забута і тим чудова музика з навушників.
Ніяких зайвих емоцій.
Субота. Вечір. Близько дев'ятої.

дивилася я вчора круте кіно, називалося воно "Джерело" (рос. - Источник), але по-моєму в оригіналі воно називається Фонтан (The Fountain)(шо дуже тупо, бо Джерело за сюжетом підходить набагато ліпше).

Карочє, це кіно від режисера Рєквієма по мєчтє та Пі, вєлікого і ужасного Даррена Аронофскі (харашо, шо я цього спочатку не вшарила, бо не знаю, чи дивилася б.... а так я вшарила хвилин через 15 після початку, але тоді відірватися вже було неможливо)...

карочє, не буду розказувати ідєю. тока те, заради чого його треба подивиться (це не в порядку важливості, нє-нє):

по-перше, воно КУЛЬТОВЕ. тобто таке, шо багацько продвинутих тіпів кажуть, шо воно ахуєнне. це раз.

по-друге, воно дивне. але дивне у хорошому розумінні цього слова. це я так хочу сказати, що воно філософське. о жизні (тіки не подумайте, шо там нема сюжету! він є, навіть не один..... ги-ги...)

по-третє, там знімається Хью Джекмен і Рейчел Вайц (вона, до речі, дружина вищезгаданого пана Аронофскі, а дружину у якійсь хуйні він, мабуть, не зняв би). І знімаються вони дуже непогано разом. я б навіть сказала, шо дуже добре.

по-четверте, фільм нереально красиво знятий. ірреально красиво. там багато ... сепії. або золота. або просто світла. не знаю, як це пояснити, але це дуже гарно.

карочє, оце для тих, хто захоче більше про це кіно дізнатися:
http://www.kinopoisk.ru/level/1/film/81583/

подивіться, хто не бачив, не пожалкуєте

Після переперегляду American Beauty я зрозуміла, що найбільш близький мені персонаж, це, канєха, Рікі Фітс, який впарює драп, фільмує усе гарне, що бачить, а потім передивляється і плаче.
І от, думаючи про Рікі, я вийшла на балкон покурити. Отаке з того вийшло. І це найкраще, що сталося зі мною на карантині...

Я не лише знову читаю, я ще й бачу!!

Вчора - Vanilla Sky. Абсолютно не те, що я очікувала, але сільнО!!!
Сьогодні передивилася American Beauty. Шалено прекрасний фільм. Знову.
Сподіваюсь, зараз все вийде з Dracula Копполи, а завтра на черзі
Natural Born Killers і [па-ра-ра-рам] Reservoir Dogs.
Тоді це буде ідеальний вікенд.

я так собі вирішила, що доки є час, тре освоїти blind typing англійською. І щоб це закріпити, почала писати сльозоточиву тєлєгу. Щодня потрошку, коли припече. Тєлєга вже така порядочна.
Сублімація in English рулить.  

• Собака з факелом у пащі як символ домініканців означає, що головною метою оредену є спалення єретиків. Ця собака — вираження легенди про те, що матері св. Домініка, коли вона була ним вагітна, приснилось, що вона народила собаку, а собака вихопила з каміну палаюче поліно та запалила ним весь світ. Цю легенду домініканці завжди розуміли як проповідь Євангелія у всьому світі (офіційна назва домініканців — Ordo Praedicatorum (OP) — орден проповідників).
• Неофіційна назва домініканців Domini Canes (Господні Пси) означає, що вони особливо віддані Святому Престолу, та що їх ціллю є «собаче» переслідування його ворогів. Назва DominiCanes походить від роздільного читання неофіційної назви ордену — dominicanes, і перекликається з легендою про собаку, яка запалила світ. Домініканці не приносять особливої клятви вірності Святому Престолу.
• Інквізиція переслідувала за наукові відкриття. Інквізиція не переслідувала науковців за власне наукові відкриття. До речі, більшість науковців середньовіччя були монахами, причому у основному «науковими» орденами були домініканці та францисканці, які керували Інквізицією, а також єзуїти (Товариство Ісуса), для яких це головна ціль ордену.
• Єзуїти керували Інквізицією. В основному Інквізицією керували домініканці та францисканці, єзуїти мали досить мало відношення до неї.

uk.wikipedia.org/wiki/Інквізиція
 

Не виходить у мене пояснити батькам, що довіра - це не данина, яку я зобов'язана їм сплачувати за моє народження і виховання, а привілей, який необхідно ще заслужити. Правдою, вирваною у мене погрозами і криками, вони користуються як середньовічним правом шлюбної ночі на трахання мого мозку.
От сказала я їм півроку тому, що курю. І що? Як до цього вони мене за це дрочили, так і зараз майже кожного дня дрочать. Що змінилося? Нічогісінько. Хто у програші? Як завжди я.
Я чомусь наївно сподівалася, що чесність заслуговує хоч на якусь повагу і толерантність. Н І Х У Я.
Ну чому світ такий дивний? І чому саме мої батьки мене абсолютно не розуміють?

Неймовірний фільм.
Шикарна картинка.
Лаконічний сюжет.
Цікаві небанальні образи.

Саундтрек - (окремо) - must-have!!!

Вонг Кар Вай, сука, геніальний.

Ех, кохання....

Сумно, якщо ми пропустимо початок зими.
Не перший раз, коли ти з вікна помічаєш, що йде сніг. Той початок, що відчувається в повітрі НАДВОРІ: запах, особливий вітер, сніжинка, що тане на щоці.

P.S. Мама вчора принесла мені маску, аби я її вдягала у вітальні. Це для того, щоб вберегтися від мого бронхіту 8)))))

Нарешті!
Бабуся передала мені дідусевий годинник. Це те, про що я так довго мріяла.
Ніхто не розуміє, навіщо мені старий годинник із тріснутим склом і заношеним ремінцем.
А це ж пам'ять... і взагалі. Мені мурашки від того, що дідусь так довго його носив, а тепер він мій.

Фетишизм. У хорошому розумінні.


P.S. Ох, сука, за слова треба відповідати. І по хуй. ВІД-ПО-ВІ-ДА-ТИ!!!

Музика - моє все. Маніфест: Дельфин - Я Люблю Людей VS Qarpa - Без Мене.

Піздєц рядом. Аглянися (с) Sister.

Нашо бомжам сумка, у них же нічого немає?! (с) Олег Бардяк.

Шукатимемо інші знаки (с) Sister.

Барбос, ну на хуя? (с) Gay-bit.

Ну, що таке фалос, я думаю, ви знаєте... (с) Гірник.

Я собі вже визначила, що треба зробити найближчим часом -

взяти фотік і понаклацувати себе і френдів на тлі Сковороди.

Бо скоро, рєбята, не буде

символа студентства,
місця зустрічі (десь там давай, на Подолі...)
капища для прихильників субкультур
обриганського дядька
мекки туристів та просто "прієжжих"
"хлібного місця" пляшкових колекціонерів
пательні (special 2 мала, якшо ти це зара читаєш:)
улюбленця голубів та усього, шо сре
і просто хорошого такого "памятніка"

- Сковороди Григорія, такого рідного у будь-яку погоду та день тижня.

На місці Гриші побудують торгівельний центр або ще якусь срань.

Не вважайте мене скептиком, але не думаю, що акції під гаслами "НЄ ДАДІМ"(с) якось змінять постанову ЧЕ та інших прибульців з їхнім космічним розмахом хабарництва.
Ну, це такоє... Жизнь.


Але фоток наробити просто необхідно.
Зрештою, 5й рік вже втоптую бруківку біля того Сковороди. "Найкращі роки", і все таке. Маю лишити шось собі на згадку (окрім приємних спогадів і всепожираючої ностальгії). Усе це, насправді, дуже сумно.

P.S. Бля, якщо наступним буде Сагайдачний, я цього не переживу. Не можу уявити нічого страшнішого.

- Доктор Хаус. Здається, ми не зустрічалися.
- Дуже приємно, я чув Ваше прізвище...
- Не Ви один. Є такий іменник.


***
Хворію.
- Три дні не виходжу з дому.
- Буває.
- Не п'ю каву.
- Це трохи хвилює.
- Не курю.
- Немає можливості?
- Ні, просто ліньки і не хочеться...
- Ого. Ще симптоми?
- Готую. Лагоджу одяг.
- Чорт.
- Прибираю за собою горнята з-під чаю.
- М-м-м... Нічого хорошого.
- Ага. Не слухаю музику. Читаю.
- Вкрай підозріло. Що могло це спричинити?
- Шок. Підвищена температура. Новий колір волосся. Пісня "Эй, детка, я теперь брюнетка"....
Діагноз: дивакуватість на фоні застуди.
Лікування: необхідно знову стати частиною соціуму, закурити, запити каву і припинити вдавати чемну і охайну людину.

***
А усе це, між іншим, паскудна осінь. Не даремно я так щиро її ненавиджу. Погода жахлива, дощить такою огидною мрякою, від якої псується найліпший настрій. Гуляти неможливо, небо постійно кольору моєї миші - брудно-сіре у липких плямах від чогось. Ну, навіть у якомусь космічному сенсі... ПРИРОДА ПОМИРАЄ!!!
Щиро дивуюся тим алогічним людям, що з приходом осені не лише не втрачають здатність відчувати якісь приємні емоції, а ще й отримують від цієї депресивної пори року певну збочену втіху...


***
Хай б'є годинник ніч настає
Минають дні а я ще є

Гійом Аполлінер, "Міст Мірабо"

2 the most perfect music all over the world:

ось я сиджу і думаю,

як я раніше без тебе існувала??

лише тобою можливо дихати

ОК, вашій увазі реальна (РЕАЛЬНА) історія!!!

У Херсоні дуже люблять квас. Отакий в жовтих бочках, де можна налити стаканчик або літр, той, що колись 30 коп коштував.
Таких бочок у Херсоні дуже багато, біля них навіть черги збираються.

На початку літа один бомж шукав, де б йому переночувати. І саме надибав таку порожню бочку на вулиці.
Заліз. Заснув.
Вранці у бочку залили свіжого квасу. Перевірити, чи там щось (хтось) є, ніхто не здогадався.
Бомж так і не прокинувся.

АЛЕ:
труп бомжа знайшли вже ввечері, коли весь квас розкупили спраглі херсонці.

Отака хуйня, малята.

І ше дещо:

бензоат натрію у поєднанні з вітаміном С утворює бензол.
мораль: не пийте фанту і таку подібну "апельсинову" срань, бо станете грьобаними мутантами.


Така от вєсєлуха

у мене гниють коліна. це дуже special, коли на джинсах ввечері лишаються шматки м'яса.

боюся, ще трохи - і Сестрі реально доведеться "прикладатися до мощів".

я зараз просто втілення натуралізму ))